Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 904/10242/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Діхтяренко О.М., дов. б/н від 30.12.014р.;від відповідача:Ветренко Н.І., дов. №242 від 01.01.2015р., Нудьга І.Г., дов. №13 від 01.01.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р.у справі господарського суду№904/10242/14 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг"до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 6 236 041,15грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг", звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 6 236 041,15грн., з яких: 5900290,38грн. - заборгованість за договором фінансового лізингу, 295 014,52грн. - інфляційні втрати та 40 736,25грн. - 3% річних (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2015р.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 900 290,38грн. - заборгованості за договором фінансового лізингу, 108 835,73грн. - втрат від інфляції та 28578,76грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмолено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Придніпровська залізниця", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Державним підприємством "Придніпровська залізниця" також було заявлено клопотання в порядку ст. 1211 ГПК України про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Ухвалою від 05.06.2015р. Вищий господарський суд України задовольнив вищезазначене клопотання, зупинив виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14 до закінчення перегляду справи в порядку касації.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 23.06.2015р. представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр лізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №ПР/П-121104/НЮ, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування "машину щебенеочисну RM-80 UHR" у кількості 1 (одна) одиниця, що не була в експлуатації, побудови 2012р., яка відповідає встановленим лізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у додатку №2 до цього договору. Вартість предмета лізингу за договором складає 58 200 000грн., в тому числі ПДВ (20%) 9 700 000грн. Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем ануїтентними щомісячними платежами згідно з Графіком нарахування лізингових платежів (додаток 3а).

В додатку №3а "Графік нарахування лізингових платежів" до договору визначено, що 15.09., 15.10, 15.11. та 15.12.2014р. лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в сумах по 883802,14грн.

Згідно з п.п.3.3.4 договору лізингові платежі сплачуються не пізніше 15 числа місяця, який слідує за місяцем сплати попереднього лізингового платежу.

Відповідно до п. 4.1 договору строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингові періоди) з наступного дня після дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Згідно з п.п.1.4, 1.8, 1.11, 1.12 зазначеного договору "залучене фінансування"- це кошти, інвестовані лізингодавцем на придбання предмета лізингу. Для виконання своїх зобов'язань щодо придбання предмета лізингу у виробника (продавця) лізингодавець укладає договір позики в валюті (доларах США). Лізингодавець надає відповідний підтверджуючий документ з банку лізингоодержувачу на його вимогу.

"Коригування"- встановлений цим договором відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" порядок сплати лізингових платежів, що полягає у погодженому сторонами способі визначення в кожний конкретний момент часу величини лізингових платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем в такий момент.

"Лізинговий платіж"- сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю в день розрахунку відповідно до графіку нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу. Під час сплати лізинговий платіж підлягає коригуванню на коефіцієнт коригування КNBU, розрахований відповідно до п.1.12 договору шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу.

"Коефіцієнт коригування"- коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу Національного банку України/ долару США за формулою КNBU = "Курс 2"/"Курс 1", в якій "Курс1" - курс, встановлений Національним банком України для одного долара США на дату підписання акта прийому-передачі предмета лізингу, "Курс 2" - курс, встановлений Національним банком України для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Також господарськими судами встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування предмет лізингу - машину щебенеочисну RM-80 UHR (що підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2012р.).

На виконання умов п. 1.4 договору для підтвердження правомірності застосування коефіцієнта коригування, позивачем надана відповідачу довідка ПАТ "Фортуна банк" №147/11 від 15.10.2014р. та лист ПАТ "Фортуна-банк" №164/11 від 06.11.2014р. (за підписом голови правління), відповідно до яких на обслуговуванні в банку знаходиться договір №ВЕ-03/10-2012 про надання позики від 03.10.2012р. в доларах США, укладений між ТОВ "Прем'єр лізинг" та Компанією "Burlesk Entertainment LLP", який зареєстровано в Національному банк України згідно з реєстраційним свідоцтвом №15748 від 15.10.2012р. та станом на 06.11.2014р. знаходиться на обслуговуванні в АТ "Фортуна-банк". Валютні кошти, отримані згідно з умовами договору про надання позики, використані ТОВ "Прем'єр Лізинг" для розрахунків з постачальниками предметів лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк І за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З урахуванням встановленого господарськими судами попередніх інстанцій порушення відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу №ПР/П-121104/НЮ від 28.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів станом на 15.09., 15.10, 15.11. та 15.12.2014р., місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом перевірено розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та відсотків річних, виходячи з вимог ст. 625 ЦК України. Апеляційна інстанція, залишаючи без змін судове рішення в цій частині, керувалась рекомендаціями Верховного Суду України.

Посилання заявника касаційної скарги про наявність заборгованості позивача перед виробником за отриманий предмет лізингу не приймаються до уваги, оскільки судами обґрунтовано зазначено, що ця обставина є предметом іншого договору та не звільняє відповідача від належного виконання договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

До того ж, місцевим господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявний лист ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод" №71/20-01/ПЗ від 20.11.2014р., відповідно до якого, у позивача відсутня заборгованість за поставлену техніку.

Щодо доводів скаржника про неналежне виконання позивачем умов п. 1.4 договору фінансового лізингу стосовно надання позивачем підтвердження отримання ним позики в валюті для придбання предмета лізингу, суди попередніх інстанцій вірно визначились, що зазначений пункт договору не встановлює конкретної назви або форми документа з банку, який лізингодавець зобов'язався надати лізингоодержувачу на його вимогу.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14 відсутні.

Згідно зі ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 1211 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваних судових актів в порядку касації, виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14, які були зупинені ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2015р. у справі №904/10242/14, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117,1119 - 11112, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - без задоволення.

Поновити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. у справі №904/10242/14.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач